Вітаю, друзі. Якщо ви не з тих, хто обожнює книгарні, якщо ви не затятий читач то… певно ви віддаєте перевагу або художнім витворам, або вишиванкам, або поезії чи музиці… В будь-якому разі, тобі в мене буде цікаво.
Ну, що ж… Будьмо знайомі. Мене звуть Валентиною, я звичайна людина, така, як ви, але, моя замріяна душа потребує чогось казкового, то ж, майже усі рубрики будуть надходити від імені Ельфійки. Чому? Бо я обожнюю ельфів 🙂
То ж… де ж ви опинились… Блог Валентини Мей – то є світ літератури, перш за все. Однак, буде категорія і про художників. Я, звичайно, не професіонал, тому мої малюнки будуть викладатися окремо. Хто схочить, той оцінить.
Світ художника неосяжний. Його не можна утримувати в якихось рамках. Можна однаково прослідити руку художника як на холсті, так і в інтер’єрі. Навіть найпростіші речі можуть стати неповторним відображенням творчої особистості. Тому тут ви зможете побачити те, що саме вам по душі та відчути життя, як воно є.
Дітлахам також буде чим зайнятися. Лише завітайте до рубрики “Дитяча література” 😉
Знаю, що в кожного може виникнути питання: хто це взагалі? звідки?
Я народилася та живу в Україні. Більшу частину дитинства провела у поневіряннях по СРСР, оскільки мама моя у ті часи була військовозобов’язаною – вона медик. І відправляли її у різні частини країни. Звичайно, разом із нею з міста до села, із селища знов до міста, переїжджали й ми, її діти (я та брат). Було цікаво. Моє життя було наповнене дивами та пригодами. Так, нам доводилось постійно змінювати школи, що було не зовсім приємно, але я звикла, і вперше по-справжньому жалкувала про це лише у сьомому класі. За два роки я прив’язалась до однокласників, полюбила місто і дуже не хотіла їхати звідти. Але я дуже рада тому, що повернулась до України… назавжди…
Любов до малювання та створення історій в мене теж з дитинства. Вже у старших класах я намагалась самостійно малювати. Найчастіше змальовувала картинки з книг. Іноді то були мої особисті малюнки… Але бурхливе життя мене закрутило, і я кинула усі свої захоплення у довгий-довгий ящик.
Я мати двох хлопців. В нас чудова родина. “О так, – скаже хтось, – хто ж скаже інакше…” І звичайно я посміхнуся й відповім: “В родинному океані важко плисти без вітра, але краще плисти, долаючи шторми, ніж застрягнути в одній широті при повному штилі”.
Сподіваюсь, що зможу зробити ваше дозвілля живим та цікавим. Будьте з нами. Читайте, дивіться, розвивайтеся, радійте життю!